Аграрний сектор Вінниччини опинився перед новим випробуванням, яке ставить під загрозу результати весняно-літньої праці фермерів. Йдеться про труднощі зі збутом, зберіганням урожаю та економічною спроможністю господарств провести збиральну кампанію.
Про причини ситуації, можливі наслідки та шляхи вирішення розповів голова ГО «Ми — Вінничани», доктор економічних наук Валерій Коровій. За його словами, проблема має системний характер і передусім стосується сільськогосподарських товаровиробників.
«Якщо взяти для прикладу Вінницьку область, в області вироблено 1,7 мільйона тонн зерна ранньої групи. Потужності зі зберігання зерна оцінюються приблизно у 4 мільйони тонн», — зазначив Валерій Коровій.
На перший погляд, наявних потужностей може бути достатньо. Однак основний виклик пов’язаний із майбутнім збором пізніх культур.
- соняшником засіяно близько 300 тисяч гектарів — орієнтовно 1 мільйон тонн насіння;
- кукурудзою — приблизно 400 тисяч гектарів, що може дати до 3 мільйонів тонн урожаю;
- соєю — близько 150 тисяч гектарів, або орієнтовно 500 тисяч тонн продукції.
«І тому це досить серйозні виклики на сьогоднішній день — де зберігати цю сільськогосподарську продукцію», — пояснив Валерій Коровій.
Малі господарства потребують прямої підтримки держави
Проблема ширша за елеваторні потужності. Особливо складною вона є для невеликих господарств. В області близько 35% сільськогосподарських угідь обробляють агрохолдинги, ще приблизно 40% — середні підприємства. Решта припадає на невеликі господарства, які мають значно менше фінансових ресурсів.
Валерій Коровій розповів, що під час спілкування з одним із фермерів почув побоювання щодо економічної доцільності збору майбутнього врожаю кукурудзи. За несприятливої ситуації на ринку витрати на збирання, переробку та подальшу реалізацію можуть перевищити можливий дохід.
У такому разі постає питання не лише про те, як зібрати цьогорічний урожай, а й про те, як господарствам підготуватися до наступного сільськогосподарського року та продовжити обробляти землю.
«Особливо невеликі підприємства потребують прямої державної підтримки для того, щоб принаймні зібрати відповідний урожай», — наголосив Валерій Коровій.
На його думку, одних кредитних програм недостатньо. Будь-який кредит необхідно повертати, а господарство має отримати щонайменше нульову рентабельність. Якщо виробництво стає збитковим, у невеликих аграріїв може не залишитися коштів на збиральну кампанію.
Серед можливих рішень він називає пряму державну підтримку аграріїв, зокрема дотації на гектар, а також державні закупівлі продукції для формування державного резерву.
«Ми не повинні боятися слова “пряма дотація на один гектар”, тому що в нас форс-мажорна обстановка», — зазначив він.
За словами Валерія Коровія, підтримка аграрного сектору сьогодні є питанням не лише економіки окремих підприємств. Від спроможності фермерів зібрати врожай, зберегти виробництво та продовжити обробляти землю залежить і продовольча безпека у наступні роки.
«Все це разом формує питання безпеки аграрного бізнесу і, відповідно, продовольчої безпеки вже на наступні роки», — підсумував Валерій Коровій.
